Однією із задач технологічних процесів металообробки є вибір, на етапі проектування нового виробу, оптимальних матеріалів виготовлення складальних одиниць. В даний час для виготовлення деталей, що мають високу корозійну стійкість, найчастіше використовуються такі матеріали, як алюміній та його сплави та різні марки нержавіючої сталі. Щоб прийняти правильне рішення і зробити оптимальний вибір необхідно, в першу чергу, визначиться з такими критеріями використання готових деталей, як вимоги щодо міцності, ваги, рівня корозійної стійкості, провідності, магнітних властивостей, оброблюваності, вартості.
Алюміній, за рахунок оксидної плівки на поверхні готових деталей, має високу стійкість до корозії та агресивних середовищ. Нижча міцність, порівняно з різними марками нержавіючої сталі, компенсується нижчою вагою та можливістю збільшення міцності на розрив шляхом введення легуючих металів.
Деталі з нержавіючої сталі, маючи високі антикорозійні властивості поверхні, досить міцні та прості в обслуговуванні. Різні марки нержавіючої сталі забезпечують широкий спектр застосування за рахунок введення до складу необхідних легуючих елементів.
Алюміній за рахунок більш високої пластичності більш прийнятний для виготовлення та формування деталей, що мають складну конфігурацію.
Нержавіюча сталь завдяки своїм термічним властивостям і відсутністю міцної оксидної плівки набагато простіше, ніж алюміній і його сплави, піддається зварюванню.
Забезпечуючи велику жароміцність, нержавіюча сталь більш придатна для застосування під час експлуатації в області високих температур.
З іншого боку, алюміній має більшу теплопровідність, що робить застосування сплавів на його основі безальтернативними в системах охолодження та тепловідведення.
Ідеальне співвідношення електропровідності, ваги та вартості робить алюміній та його сплави найбільш прийнятним варіантом для систем передачі електроенергії.
Фахівці Дослідного заводу спецелектрометалургії, спільно з науково-технічним персоналом структурних підрозділів головного підприємства, ретельно та всебічно оцінивши такі технічні вимоги до готових виробів, як стійкість до корозії та агресивних середовищ, вагові характеристики, міцність та жаростійкість, тепло – та електропровідність, остаточна вартість готових виробів, допоможуть замовнику прийняти найбільш правильне рішення та вибрати найбільш прийнятний метал для виготовлення складальних одиниць.